Статті

Експортні шляхи можуть бути геть непередбачуваними

Як шляхи Господні несповідимі, так і шляхи експортні. У цьому ми ще раз переконалися, коли експортну історію своєї компанії «Varenycia Manufacture» розповів її власник Андрій Варениця.

        - Перший наш потенційний зарубіжний замовник першим реальним замовником не став. Той чоловік приїхав до Львова, поселився  в готелі, який ми умебльовували, і йому сподобалися наші меблі. Довідавшись про нас, запропонував, аби зробили меблі й для нього. Ми, звісно, радо погодилися, ще не уявляючи, що то означає  - виконувати зарубіжне замовлення. Але заклопотаний якимись своїми справами іноземець на якийсь час пропав. І в цей період, коли ми очікували на його дзвінок, до нас звернулися львівські дизайнери, чи не хотіли б ми взяти участь в їхньому австрійському проекті, бо, мовляв, чули, що ви отримуєте й зарубіжні замовлення. Теж погодилися. Отож першим нашим реальним зарубіжним клієнтом став не той, хто першим зробив нам пропозицію.

          Добре робити меблі ми вміли, а от як переправляти їх за кордон замовнику, добре не знали. Тут і прийшла на допомогу Асоціація, куди ми звернулися. Володимир Патіс зокрема. Він звів нас із людьми, котрі допомогли нам впоратися з митною документацією, транспортуванням.

         - І що ж для вас першого разу виявилося найбільш проблемним і клопітним?

          - Направду, перша наша спроба переправити свої вироби за кордон була ще раніше, й вона виявилася провальною. Взялися зробити сходи, двері для одного львівʼянина, що купив нерухомість у Кракові. Зробили. Нас запевнили, що з доставкою проблем  не буде – до Кракова ж рукою подати. Не варто й заморочуватися всіма тими митними клопотами. І що ж із того вийшло?! На кордоні наші двері подірявили, перевіряючи, чи не веземо в них контрабанди, а машину із сходами взагалі поставили на штрафмайданчик, бо була не пристосована для перевезення таких вантажів чи не мала потрібних дозвільних документів на це. Одним словом, клопотів мали багато й зрозуміли, що треба надалі діяти за всіма офіційними митними правилами, тоді й звернулися в УАМ, аби знаючі люди розказали й показали, що і як треба для цього робити. А як освоїли всі ті митні «премудрості», то більше непорозумінь із митницею не виникало.

      - А в яких напрямках плануєте розширювати свої, так би мовити, експортні горизонти?

       - Уже у Франції маємо доволі крупні замовлення. Ведемо перемовини з Італією? Днями лечу в Стамбул.

        До речі, із Стамбулом теж історія, можна сказати, непередбачувана. У нашого тамтешнього клієнта гостював родич із Чикаго. І так само, як було у львівському готелі, йому сподобалося вмеблювання в домі господаря. Той і сказав, що це – робота тямущих хлопців із Львова. Гість захотів і собі в Чикаго мати такі львівські меблі. Отож і лечу в Стамбул на перемовини з американцем.

       Подібні приклади вкотре доводять, що найкраща реклама для твого продукту, виробу – він сам. Він сам за себе скаже, все, що треба, аби ним зацікавилися, якщо він того вартий. Скаже переконливіше, ніж найвправніший менеджер, ніж найпереконливіша реклама.

      - Мабуть, такі меблі й інші вироби, на які здатні ви, в Америці значно дорожчі?

       - І не тільки в ціні справа. Із попередньої розмови з чикагцем, я зрозумів, що в Америці до меблів не таке ставлення, як у нас. Там їх часто міняють, тому й підходи до їхнього виробництва інші. Не такі вимогливі. Звісно, є грошовиті люди, яких не влаштовує той, так би мовити, ширпотреб, який пропонують магазини.  Вони хочуть чогось соліднішого, добротнішого, оригінальнішого. Зробленого, як кажуть, з душею.

        - Франція, Італія, на ринки яких ви  виходите, - країни, де меблярство з давніми традиціями, в числі провідних галузей економіки, на відміну від України, де формуються ринкові тренди, звідки поширюється меблева мода. Яким їм інтерес мати справу з українськими меблярами, знаючи, що й меблевий дизайн у нас не з кращих, що ми й самі визнаємо?

        - Коли вже трохи набуто досвіду роботи із іноземними клієнтами, то стає зрозумілим, чому ті ж французи чи  італійці проявляють інтерес до продукції українських меблевиробників. Вони уміють рахувати гроші, бачити вигоди. У Франції нашим клієнтом є крупний підприємець, який має в одному Парижі вісім меблевих салонів. Так-от, для своєї вілли  на півдні Франції він чомусь-то нам замовив меблі, а не скористався тими, якими торгує. Не дивно, що він уже натякає й на те, аби ми продукували деякі меблеві вироби серійно, для продажу через його салони. Тривалий час його задовольняли китайські меблі, але зараз перестали, і він не проти віддати перевагу українським.

       Із цим французьким меблевим рітейлером нам допоміг законтактувати якраз Інтернет. Тут спрацював наш сайт. І не випадково. Бо він у нас такий, яким і має бути у всіх, хто виробляє й реалізовую будь-який всій продукт. Приміром, ілюстрації вашого продукту повинні бути не тільки якісними, а й максимально змістовними, щоби не просто давали загальне уявлення про нього, й вичерпну відповідь, з яких матеріалів, зроблений, у чому його конструктивні особливості, які комплектуючі й фурнітура використані, в чому зручність даного виробу, про його трансформерні можливості, якщо вони передбачені, про особливості базових вузлів виробу і зʼєднань, застосованих в цьому тощо.

       Так-от, повертаючись до французького клієнта, саме тому, що він отримав із нашого сайту вичерпну інформацію про наші вироби, вони його й зацікавили. Але остаточно вирішив мати з нами справу, коли їх, що називається, вивчив «в живу». Замовлення передбачало виготовлення десь двадцяти предметів, але він попросив спочатку виготовити два з них і надіслати йому. Коли переконався: це - справді те, в чому його переконував сайт нашої компанії, він і дав остаточне добро.

       - І це попри те, що, як уже я казав, дизайн українських меблів не влаштовує і нас самих?

        - В Європі успішно працює чимало українських дизайнерів. Співпрацею з авторитетними зарубіжними меблевими й іншими виробниками, індивідуальними замовниками дехто зробив собі імʼя й тут. Приміром, коли ми отримали від французького клієнта дизайнерську розробку замовлення, я був вражений тим, що її автор – український дизайнер. До того ж, ще й із Львова.

       Скажу більше. Із числа українських заробітчан в європейських країнах навіть формуються монтажні бригади. І в цьому для наших меблевих компаній, які виконують зарубіжні проекти, є значна зручність. Із ними можна контактувати по телефону без мовного барʼєру, зʼясовуючи не так зрозуміють, як це трапляється, коли монтажники є іноземцями.

        Отож, якщо українська меблева компанія планує, як наша, надійно закріпитися в Європі, реалізовуючи там свої проекти, вона повинна й мати там свої салони. І не тільки, а й монтажно-сервісні бригади. Іноземці цінують не тільки добротний продукт, а й те, чи виробник дає на нього гарантію (від року до трьох), чи зможе він якісно виконувати гарантійні й сервісні зобовʼязання, тобто оперативно надати допомогу в разі пошкодження чи вимушеної заміни якогось меблевого предмета.

 

 

МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ, журнал