Новини

Роялті з позицій виробника й дизайнера

     У рамках весняної меблевої виставки Українська асоціація меблевиків провела ряд заходів. Як для виробників меблів, так і дизайнерів. Один із них – воркшоп на тему «Як заробляти royalty».

       Може, для когось було несподіваним, що в ролі одного із спікерів цього воркшопу популярний своїми майстер-класами на теми дизайну Віталій Івахов виступив як представник меблярів. Це тому що, як мебляр-підприємець, Віталій відомий загалу значно менше, хоча знається і в цій справі не гірш, ніж у дизайнерській.

        Він не тільки вкотре наголосив на актуальній для галузі, на повторюваній енну кількість разів потребі кооперування вітчизняних меблярів і дизайнерів, а й висловив свою версію того, що тому заважає. Часто засторогою є негативний попередній досвід, якщо були вже спроби такої співпраці. А нерезультативним  такий досвід стає через відсутність єдності інтересів, кожна сторона прагне отримати більше вигоди для себе. Тут треба розуміти й інше, чим часом нехтують дизайнери: якщо їхній «геніальний» проект не заробляє гроші, то ціна йому невелика, попри всі очевидні його дизайнові плюси. Втім, не все тут однозначно, й однобока оцінка буває хибною. Приклад: лампа відомого італійського архітектора де Луккі не продавалась протягом 15 років, а зараз враз стала такою популярною, що масово продається у всьому світі.

      Про що це свідчить? Про те, що бувають справді геніальні проекти, які випереджають час, тому на момент створення часто не мають попиту. Але цінність їх у тому, що вони задають вектор розвитку предметного дизайну, й цінність їхня значно більша, ніж цінність у грошовому еквіваленті.

       Але у більшості випадків мова не йде про високі матерії, а про речі приземлені – і це зазвичай гроші, прибутки. Точка фокусу при визначенні завдання для створення нового продукту – це таки гроші. Коли створюється дизайн будь-чого, все починається з ціни. Причому ціни з погляду кінцевого користувача тієї речі, яку створює дизайнер. Покупець завжди хоче придбати найкраще за свої гроші. Для цього треба дуже чітко уявляти портрет того, для кого призначається створювана річ. Це має бути конкретна людина, яка точно придбає цей товар. З цього робимо висновок, що дизайнер має бути і маркетологом, для того, щоб створювати речі, які будуть продаватися, і з яких він буде отримувати роялті.

        З позицій дизайнера міркування Віталія Івахова часом доповнював, часом опонував їм Дмитро Новиков, арт-директор компанії «MacPaw». Зокрема він руйнував міфи про роялті (відсотки, які отримують дизайнери від суми продажів розроблених ними товарів), на який розраховують дизайнери. Справді, зараз роялті виступає в якості лакмусового папірця, індикатора зацікавленості виробника співпрацею з дизайнером та навпаки. Втім, сучасний роялті – це насправді не привілей для дизайнера й не турбота виробника про дизайнера. Сьогодні роялті – це механізм, який мінімізує ризик для виробника, що інвестує в дизайн. Роялті виступає як можливість розподілити ризик можливого неуспіху створеного проекту на дві договірні сторони. Отже, роялті набагато вигідніший для виробників  та для інвесторів у певний продукт, бо працює, як механізм їхнього фінансового захисту.

        Поширений варіант використання роялті приблизно такий: скажімо, китайська компанія прибуває до Італії в пошуках дизайну, бачить трактор дизайн якого коштує близько трьох мільйонів, але вони не хочуть платити зразу ці гроші, адже це  - ризик, тому вони пропонують заплатити частину спочатку, а далі заробляти спільно, коли цей трактор почне успішно продаватися.

       Тобто, ключове слово співпраці мебляра й дизайнера – це ризик, і цей ризик треба розділити порівну.

      Існують різні види винагороди дизайнера (зокрема гонорар, роялті). Дуже важливо розробити шаблони типових договорів для співпраці, які згодом захистять від непорозумінь і конфліктів між сторонами.

        Отже, підсумував Дмитро Новіков, не буває конкретної формули  визначення роялті. Приміром, відрахування дизайнеру не залежать від матеріалу, з якого виготовляється продукт. Роялті залежать від кількості виготовлених і реалізованих екземплярів продукту. Приклад: китайська студентка розробила для компанії «IKEA» друшляк. У її договорі із виробником був прописаний мінімальний відсоток від реалізації товару, але коли друшляк розійшовся мільйонним тиражем по всьому світу, дівчина стала мільйонером.

       У роялті існує пряма залежність не тільки від кількості виготовленого й проданого продукту, а й від «зірковості» автора виробу. Дизайнер «з імʼям» завжди може розраховувати на більші відсотки роялті. А також від того винагорода дизайнера залежить, чий бренд – виробника чи дизайнера – забезпечує продукту більшу популярність.

 

МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ, журнал