Статті

Тісна співпраця забудовників із меблярами й дизайнерами – тренд, який вже стукає в наші двері

Українські  меблярі, маючи за приклад українсько-ізраїльський проект поквартирного вмеблювання ізраїльських новобудов українськими меблями, про що ми нещодавно докладно писали, мають намір, що називається, прищепити його й на українському грунті. І першим кроком на цьому шляху було проведення з ініціативи Української асоціації меблярів панельної дискусії на цю тему, до участі в якій, крім меблевиків, запросили архітекторів та дизайнерів, забудовників та девелоперів.  Пропонуємо їхні міркування з цього приводу.

    Чи можна повною мірою засади українсько-ізраїльського проекту перенести на українські реалії?

     Дмитро Патіс, співзасновник компанії «Eskada-M»: «Представники ізраїльського забудовника, з якими ми спілкувалися, бачили співробітництво з українськими меблярами трохи інакше: в організації складу, з якого їхнім новоселам можна було продавати доставлені з України меблі. Ми запропонували вигідніший і зручніший для всіх варіант: аби вони продавали уже повністю вмебльовані українськими меблями квартири, причому вмебльовані також за інтерʼєрними проектами українських дизайнерів. Поквартирна комплектація меблів здійснюється на території України, і фурами меблеві комплекти доставляються на будмайданчики забудовника - безпосередньо до спорудженого багатоквартирного будинку, де комплекти вмеблювання поквартирно вивантажуються й згідно з інтерʼєрним проектом розміщуються.

     Звісно, попередньо потрібно було узгодити, які меблі – тобто якого класу – можна підбирати під цей проект та в яку загальну суму вартості вмеблювання треба вкладатися. Ясно було: якщо клієнт забудовника купує в нього квартиру десь за 300 тисяч євро, то він готовий і вмебльовувати її  меблями відповідного класу. Вийшли на загальну суму вартості всіх квартирних меблів десь у межах 10 тисяч євро.

      Гадаю, таку практику – може, дещо з іншими ціновими параметрами – цілком реально запроваджувати й в Україні».

        Андрій Колесник, співзасновник компанії «TopArt Nature of Art»: «Як меблевиробна, моя компанія «ТОП Арт» не стала учасником проекту, оскільки наші меблі не вписалися в його цінові параметри – бо дорожчі. Втім, поза проектом я не залишився: йому, проекту, знадобився логістичний досвід моєї іншої компанії: складування, комплектування, транспортування, адже передбачалося, що учасники проекту з української сторони  звозитимуть свої призначені для ізраїльських новобудов меблі на якийсь український склад, де відбуватиметься їхня поквартирна комплектація, і вже готові комплекти фури везтимуть до Ізраїлю. Так-от, всі ці логістичні клопоти і взяла на себе інша моя компанія – «ТМ Дизайн».

       Перший відправлений нами в Ізраїль контейнер містив комплексне вмеблювання для двох квартир. Для цього знадобилися вироби шістьох українських меблевих компаній, які обрані як учасники проекту.

          Механізм взаємодії українських учасників у рамках українсько-ізраїльської угоди такий. Моя логістична компанія «ТМ Дизайн» стала посередником між сторонами. З одного боку в «ТМ Дизайн» договірні  взаємини з ізраїльським забудовником, з іншого – з усіма українськими компаніями-учасницями. «ТМ Дизайн» закуповує в українських меблярів предмети для даного проекту, згруповує їх на своєму складі в Білогородці в поквартирні комплекти і їх доставляє замовнику».

       Олександр Секеда, засновник компанії «Sekeda Design Lab»: «Українські ініціатори цього проекту звернулися до нашого дизайн-бюро з пропозицією розробити пару зразків максимально функціонального квартирного інтерʼєру, базуючись на плануваннях тих квартир, які продає клієнтам ізраїльський забудовник, і на меблевих предметах тих українських виробників, котрі були вибрані ізраїльською стороною для співробітництва.

       Чи виникали у нас складнощі в створенні інтерʼєрних зразків? Не без того. Особливо із виробниками серійних меблів. Із їхнього асортименту важко було вибрати те, що вписувалося в дизайн, пропонований нами ізраїльтянам».

       Ольга Богданова, засновниця компанії «Bogdanova Bureau»: «Те, що зауважив Олександр, справді є проблемним для українських дизайнерів. Меблярів у нас багато, меблів ще більше, а почнеш якийсь проект, і вибрати ні з чого. Мусиш звертатися до італійців. Якість вітчизняних меблів уже виходить на рівень європейських стандартів, а от дизайн… Треба виробникам не економити на дизайні, а активно й продуктивно співпрацювати з авторитетними дизайнерами, аби народжувалися цікаві вітчизняні меблеві бренди. Але поки що ми спостерігаємо  нерішучість із боку меблярів, коли мова заходить про роялті, тобто виплати дизайнеру частини виручки від продажу тих предметів, автором яких він є. Також треба переступити меблярам і через боязнь ризиків, які можливі при реалізації дизайнерських проектів».

       Євген Леськів, засновник компанії «KBD.estate» : «Із точки зору девелопера скажу, що більшість українських забудовників використовують типові планування квартир, так само, як і продають їх з однаковою мірою готовності – тобто голі стіни із вхідними дверима й вікнами. Пора і нам відмовлятися від цієї практики. І квартири девелоперам стане продавати легше. Клієнт повністю готову квартиру – тобто вмебльовану – на емоційному рівні сприйме краще, ніж голі стіни. Саме через те, що продаються голі стіни, забудовник/девелопер постійно має одну й ту ж проблему: 10-15 відсотків квартир у новоспорудженій багатоповерхівці не вдається продати на момент здачі будинку. І поки триває процес такого допродажу, забудовник зазнає збитків, обслуговуючи непродані квартири.  В масштабах України, де щорічно будується 10 мільйонів квадратних метрів житла, 15 відсотків нереалізованих квартир – це величезні кошти, які недоотримують забудовники.

       Якби і в Україні, дизайнери та меблярі, скооперувавшись, зробили забудовникам комплексні пропозиції на зразок тієї, що зроблена ізраїльському забудовнику, як думаю, позитивний відгук отримали б. Кооперування б набуло трохстороннього характеру і взаємної вигоди. Це певною мірою допомогло б у вирішенні проблеми нереалізованих новозбудованих квартир. Я вже на власному досвіді переконався, що квартира без ремонту в новобуді продається з півроку, тоді як з ремонтом у цьому ж будинку її можна продати за два місяці.

        Чим ще можна меблярам і дизайнерам мотивувати вигідність такої співпраці для забудовників?  Коли люди вʼїдуть у нові, з ремонтом квартири, не буде їм дошкуляти ще півроку ремонтний шум, що доноситиметься від сусідів. Як уже зазначалося, нереалізовані квартири треба обслуговувати (опалювання, загальне освітлення, впорядкування території тощо). Забудовник/девелопер витрати на це або бере на себе, або перекладає на тих, хто вже заселився.

      Наша компанія вже має певний досвід узгодження із клієнтами деяких моментів індивідуального планування квартир, аби вони, заселившись, не почали проживання з того, що ламатимуть стіни, переплановуючи помешкання. Можна буде рухатися й далі в цьому плані. Маю на увазі й виконання ремонтних робіт для клієнтів ще до здачі будинку, а далі переходити й до вмеблювання, про яке сьогодні говоримо. Звісно, інтерес до такого кооперування повинен бути зустрічним. Не виключено, що першими його вигідність збагнуть забудовники, й вони звернуться до меблярів з пропозицією співпраці, яка може початися ще на етапі проектних робіт по тому чи іншому обʼєкті».

       Олександр Димніч, «CEO Sergey Makhno Architects»: «Наші дизайнери мають уже певний досвід співпраці із забудовниками. Найуспішніший  наш проект із компанією  «Скайлайн», для якої ми спроектувати понад двадцять шоу-румів, які були продані досить успішно й швидко. Ми, дизайнери, в ланцюжку «забудовник – дизайнер - меблевиробник» виступаємо, як посередники між двома іншими гравцями ринку. Але є тут і проблема. Вона в тому, що дизайнерів, а відтак і меблярів, забудовник залучає вже на завершальному етапі будівництва, коли важко щось змінити, вдосконалити. Краще, якби наша участь у проекті починалася, як вже зазначалося, ще на початку проектування обʼєкту. Коли меблярі підключаються до вмеблювання на кінцевому етапі, вони часто не встигають вчасно виконати потрібні обсяги замовлення, що затримує здачу обʼєкта. А якби заздалегідь вони знали, що і скільки їм треба виготовити, то заздалегідь би, поки ведеться будівництво, і виконали свою частину проекту. Може виникнути й інша складність. Потрібно вже ось-ось вмебльовувати обʼєкт згідно із дизайн-проектом, але зʼясовується, що меблева компанія в силу різних причин не може виготовити те, що передбачив дизайнер. Знову на фініші затримки, зʼясовування позицій – і в результаті зрив термінів здачі обʼєкту, штрафні санкції тощо».

         Павло Кривуца, засновник компанії «Concept21»: «Наша компанія спеціалізується на виготовленні меблів під замовлення. Тісно й продуктивно працюючи з дизайнерами, ми вже реалізували не один проект умеблювання переважно жилих приміщень. Вмеблювання комплексне: аби його здійснити, потрібно приблизно двадцять меблевих предметів. У тих випадках, коли налагоджена командна робота дизайнерів, меблярів і ремонтників, проект виконується в строк, злагоджено, клієнт задоволений. Якщо ж така згуртована робота через якісь обставини не вдається, виникає безліч проблем, і вони для всіх обертаються збитками.

      Дизайнерів, котрі не мають досвіду такої командної роботи, ми вчимо таким навичкам. Вчимо і тому, як узгоджувати свої проекти з типовими проектами будівництва, реаліями вітчизняного меблевиробництва.

       Ми з партнерами, - а це дизайн-бюро й будівельна компанія – запустили пілотний проект із метою двадцятивідсоткового скорочення строків здачі обʼєктів «під ключ», що гарантує збільшення прибутковості обʼєкту. Для його успішності потрібно, щоби меблярі й дизайнери мали відповіді на інженерно-будівельні питання, що виникають в ході роботи над  проектом і, відповідно, треба, аби будівельники та ремонтники хоч трохи розумілися в наших справах. Для цього ми й взаємозбагачуємося потрібними знаннями й навичками».

      Дмитро Васильєв, співзасновник компанії «Аrchimatika»: «Коли я бував з діловою потребою на новобудовах в Канаді  й Англії й розповідав, що у нас власники нових квартир після будівельників береться за ремонт своїх нових помешкань, аби в них можна було жити, іноземці немало дивувалися. У них рівень готовності новозбудованого житла до його експлуатації значно вищий. Передбачене первинне вмеблювання повністю опорядженої  квартири. Впевнений, що цей тренд неминуче через три-пʼять років стане звичним і для України. Опорядженим та з убудованими меблями житло здаватиметься точно. Елітних квартир це навряд чи стосуватиметься, а от квартир комфорт-класу – повною мірою. Отже дизайнери й меблярі уже зараз повинні готуватися до масовості таких підходів і до виробництва великих обсягів меблів відповідного класу. Поки що такі підходи у нас гальмуються через низьку якість проектування масового житла і його будівництва. Інколи трапляються такі планування життєвого простору, що й найдосвідченішому дизайнеру важко зробити його функціональним і комфортним для проживання. Тим не менше дещо робити в цьому напрямку й ми пробуємо, працюючи з кращими вітчизняними забудовниками. Торік зробили сто квартир із типовим опорядженням. Непросто такий досвід нам давався, але доводиться набувати його і в наших нинішніх реаліях.

       Що треба памʼятати забудовникам і делевеперам, як і всім, хто виготовляє той чи інший продукт: нині, аби продати, приміром, авто – мало продемонструвати, що воно їде, це – тільки половина його достоїнства, інша – яке воно на вигляд, яку емоцію викликає у людини, яка шукає такий товар. Те ж і в меблях: зручність сидіння на дивані, добротно відстрочені шви – це тільки частина його достоїнства, інша – здатність викликати у потенційного покупця такі емоції, щоби він його придбав.  Кошти, вкладені в дизайн – це не сумнівні затрати, а інвестування в майбутнє меблевої компанії. Без класного дизайну в українських меблярів нема майбутнього. У половини нинішніх компаній, якщо говорити начистоту, продукція – такий відстій! Теж стосується квартир у новобудовах: голі стіни – це навіть не те, в чому можна жити, а лише заявка на житло. Звісно, такий продукт продавати важче, ніж із первинним інтерʼєром і вмеблюванням». 

     Олег Волосовський, засновник компанії «LoftBüro»: «Коли ми починали всерйоз займатися інтерʼєрними проектами для тутешніх представництв відомих світових компаній, ми з трудом, але знайшли кілька меблевих виробництв, які відважилися забути про те, що і як вони виготовляли в 90-х роках, швидко й грамотно осучаснилися на досить пристойному рівні. Тобто є і в Україні компанії, котрі вміють робити красиві меблі.

       В часи, коли вигідне співробітництво дизайнерів з українськими меблярами було неможливе, я знайшов його в Італії, й досі працюю там із двома тамтешніми. Зараз тісно й плідно працюю і з українськими меблевиробниками, причому з деякими на партнерських засадах. В Європі дизайнерам не виплачують гонорар за їхню творчість – тільки відсотки від продажів предметів, ними розроблених. Якщо дизайнерський проект виявиться невдалим, товар не продаватиметься, дизайнер по суті нічого не втрачає, а виробник, який ризикнув реалізувати його розробку, зазнає великих збитків – від 200 тисяч до двох мільйонів євро вони становлять. Я гордий, що й досі отримую рієлті від тих проектів, за реалізацію яких ризикнули взятися ті меблярі, з якими склалися хороші стосунки, зокрема й українські.

      Наша компанія переважно здійснює проекти для закладів HoReCa, і мені приємно, що вже кілька нами реалізованих в європейських країнах, є повною мірою українськими. Може здатися, що українським меблярам із нами  працювати непросто, адже порядок співпраці у нас такий: ми вимагаємо від виробника виготовлення майстер-моделі кожного предмета. Щоправда, знову ж таки домагаємося, аби  замовник оплачував її виготовлення. Йому її й демонструємо. Може, це й клопітно, але вигідно. Майстер-моделі залишаються власністю виробника й він може ними поповнювати й прикрашати свій продуктовий каталог».  

       Ярослав Слюзберг, засновник компанії «Homster» : «У нас напрацьований уже значний досвід здачі обʼєктів «під ключ». Чому ми одразу взялися саме за таке надання послуг? Ми з партнером по бізнесу прискіпливо шукали на українському ринку послуг нішу, в якій не було б тісно з конкурентами і яка була б перспективною. Як виявилося, знайти таку нішу загалом нескладно, якщо зрозуміти, що йому, ринку, «болить». Ми походили по будівельних майданчиках, переконалися, що практично всі житлові будинки забудовниками чи девелоперами продаються в сірих стінах, і зрозуміли: так не повинно бути. Поспілкувалися із забудовниками, вони поскаржилися, що працюють в усе складніших умовах. Маржа, на яку розраховують при продажах житла, все зменшується. Тобто треба шукати те, що могло створювати в будівництві житла додану вартість. Ми й запропонували свої послуги, які якраз і створюють ту саму додану вартість. В чому наша пропозиція? Ми власними силами виконуємо всі ремонтні роботи у новоспорудженому будинку. Якщо в Європі уже є звичним тренд – продавати житло із первинним вмеблюванням (це стосується передусім убудовуваних меблів), значить скоро він прийде й до нас, і ми хотіли б у цій справі бути серед перших».

       Який можна зробити висновок із такого обміну думками щодо кооперування меблярів, дизайнерів і забудовників/девелоперів? А той, що вже не треба таке співробітництво започатковувати з нуля. Уже частина меблярів, дизайнерів і забудовників у такій кооперації  працює і в Україні, напрацьовуючи суто український досвід у цій справі. Потрібно лише його всіляко розвивати й поширювати. І якщо саме Асоціація меблевиків стане модератором нарощування обсягів такої співпраці, то це тільки додасть їй авторитетності.

                                         

МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ, журнал