СВІЖИЙ НОМЕР

Меблеві Технології
#6(67)

У фаворі кварцова плита

Один з найавторитетніших в країні обробників штучного каменю – дніпропетровське підприємство „Промекологія-Дніпро” (ARTSTONE) останнім часом активно працює із таким композиційним матеріалом класу HARD SURFACE, як кварцові плити. У всьому світі цей матеріал виготовляють за технологією BRETON в основі якої – 95% кварцу чи дробленого граніту і 5% з'єднуючого поліестру. Хто має уявлення про штучний камінь, про особливості його структури й технології виготовлення, одразу оцінить унікальність «бретонської» технології: «впакувати» в надміцний моноліт 95% кварцового компоненту – дуже складне завдання, стверджує директор підприємства Олег Чижов.

Отже, кварцові плити лише за рукотворною технологією виготовлення можна віднести до розряду штучного каменя. Фірма ARTSTONE має кілька джерел поставки кварцових плит, одне з яких – чеський завод TECHNISTONE. Обладнання для виробництва цих плит постачає й однойменна італійська компанія BRETON. Про рівень активності обробника свідчать десятки декорів і до сорока тонн складських запасів цього матеріалу.

Кварцові плити – це сляби 20-міліметрової товщини, площею 3х1,40 метра. Вони не лише приваблюють багатством палітри, а й високо цінуються за фізичні й експлуатаційні властивості. Визначення «надміцний» – це не просто епітет, а справді об’єктивна характеристика кварцової плити BRETON, адже твердість цього матеріалу – сім за шкалою Мооса. Він не набагато відстає від найтвердішого алмаза з показником 10 й суттєво випереджає, до прикладу, мармур з показником твердості 4, а також залишає позаду себе в шкалі Мооса гартовану сталь з показником 5,5. Тобто на цьому матеріалі майже не можна залишити якихось подряпин в процесі експлуатації.

Перед тими, хто береться працювати з кварцовими плитами (компанія ARTSTONE, принагідно зазначу, переважно виготовляє з них стільниці найчастіше для об’єктів громадського призначення), неодмінно постане необхідність купувати для цього дороге спеціальне обладнання вартістю 100 й більше тисяч євро й однозначно алмазний інструмент. Не дивно, що в Україні одиниці тих, хто може дозволити собі «розкіш» обробляти кварцові плити «бретонської» технології. Як стверджують дніпропетровські обробники, це хіба що столичні виробники кухонь – компанії „Еліо” та MERX, та по одній фірмі в Харкові й Одесі. Але жоден вітчизняний обробник штучного каменя не працює з такими обсягами кварцової плити, як ARTSTONE. У штучних каменів у меблевому виробництві найчастіше дуже відповідальна місія: створювати робочі поверхні, які, до прикладу, мають певні переваги перед стільницями з натурального каменю. Для кварцової плити – це, крім згадуваної семибальної щільності, відсутність гігроскопічності, велика хімстійкість. Виробники забезпечують таку колірну гаму, що природним гранітам нічого й тягатися в цьому відношенні з рукотворними «родичами». Навряд чи комусь доводилося бачити природні граніти білого кольору, а от штучних – скільки завгодно. Особливо наголошували каменеобробники із ARTSTONE на високій технологічності кварцової плити. Сляби одного колірного коду навіть від різних виробників практично не відрізняються відтінками, які, зазвичай, помітні при шовному з’єднанні в стільницях. Така бездоганність дуже важлива для матеріалу, вироби з якого дорого коштують. Основні матеріали кварцової плити – кварцовий пісок та граніт. Кварцовий пісок – це комплекс зерен кремнієвого походження із понад 90% кремнієвого компонента. До граніту відносять власне граніт, а ще диоріт, гранодиоріт, сієніт, габро, гнейс, польовий шпат, базальт.

Як додаткові матеріали у плити додають подрібнене дзеркало – осколки листового дзеркала, покриті із зворотного боку захисними шарами різного кольору. Для заповнювання використовують мікротерту кремениста сировина, для надання кольору – пігменти. Кварцові плити однаково надійні для застосування як всередині, так і зовні приміщень. Годяться для виробів та обробки будь-якої складності: виконанні бордюрів, прямого та фігурного різання, підклеювання канта, отворів й вирізів з поліруванням внутрішньої крайки, канелюрів, заглиблення довкола мийки, виклейки мийок знизу, канавок для стікання води.

Підсумовуючи, можна сказати, що з розвитком виробництва композиційних матеріалів, зокрема штучного каменя, перед архітекторами й дизайнерами меблів уже не постає проблема, з чого можна зробити те, що породила їхня творча уява. Головне – придумати, що треба зробити, а вже потім нескладно вирішити, як і з чого.

Анатолій Задорога (#6, 2008)

Технічні характеристики